Балабан - птах родини соколових, за розмірами трохи менший за кречета. Його максимальна довжина 60 см, маса 800-1300 г при довжині крила у самок, які звичайно більші за самців - 413 мм.

Для забарвлення балабанів характерні рудуватий та коричневий кольори. Наявні слабкопомітні “вуса” у вигляді темних смужок по боках голови. Після линьки на другий рік свого життя спина крила та надхвістя птаха набувають темно-сивого відтінку. Краплевидні строкатини замінюються на широкі смужки на грудях та животі, блакитні лапи та восковиця набувають жовтого відтінку.

Голос {audio}mp3/falco_cherrug.mp3{/audio}

Древня слов’янська назва балабана “красний сокіл” вказує не лише на теплі кольори забарвлення, а й на його видатні якості, як ловчого птаха. Є у птаха іще одна древня слов’янська назва - рарог.

У середньоазійських соколярів птах відомий під назвою ітельгу (ітельги). Характерно, що корінь слова “іт” означає собаку. Тобто, сокіл-балабан має характерні риси притаманні вірному чотириногому другу людини. Араби звуть балабана "сакер", під такою ж назвою Saker, він відомий і англомовному світу. Цікаву назву птахові дали німці - сокіл душитель. Несправедливість, неправильність і образливість такої назви для благородного птаха очевидні. Балабан, як і інші справжні соколи при допомозі спеціалізованого дзьоба з зубцем на верхній щелепі вправно і гуманно перекусує шийні хребці своєї жертви, швидко припиняючи непотрібні страждання, але аж ніяк не душить її.

В природі балабан харчується переважно різноманітними видами гризунів. Зникнення балабанів в деких країнах Європи пов’язують зі скороченням нерозорюваних степових цілинних земель. Наслідком цього є зникнення ховрахів - основного елементу в харчовому спектрі виду. Полюють балабани також на птахів (шпаків, голубів, жайворонків), а подекуди навіть на зайців, беручи їх біля самої землі. В природі вид поширений від Південно-Східної Європи до Монголії, Південного Забайкалля та Півн.Зах. Африки.

Ареал проживання балабана наведений на карті.

В Україну птахи прилітають в другій половині березня, або на початку квітня, окремі пари зимують на півдні.

В Україні балабан гніздиться по всій території окрім безлісих районів. Для гніздування обирає переважно лісові балки та галявини. По берегах річок, в болотах на високих вільхах, залитих водою, нерідко можна побачити гніздо балабана, розташоване в гніздовій колонії чапель. В гірських районах птахи облюбовують для своїх гнізд неприступні скелі. В лісових масивах обирають тактику зайняття чужих гнізд. При цьому, легко зганяють круків, ворон, канюків, шулік, чапель, залишаючись протягом всього гніздового періоду в колонії у постійному оточенні птахів вказаних видів або навіть близькому сусідстві з іншими соколами. Особливо часто поселються балабани в колоніях граків. Як показують спостереження спеціалістів, помітного антагонізму між балабанами та гайворонням немає. Така форма співіснування, вірогідно, вигідна балабану. Наскільки важко визначити де саме розташоване гніздо балабана в оточенні великої кількості гнізд граків, можна пересвідчитись після тривалого спостереження за колонією. Найбільш дивовижним є те, що при дефіциті придатних для відкладання яєць гнізд, балабан може зігнати з гнізда навіть такого великого і сильного птаха, як орел могильник.

Балабани відкладають, як правило, не більше 5 яєць, котрі мають досить мінливе, переважно рудувате забарвлення.

Висиджує кладку виключно самка протягом 30 днів. Пташенят буває рідко більше 4-х. Вони вилітають з гнізда через 40-45 днів після вилуплення.

В кінці червня вони вже добре літають і здійснюють перші спроби самостійного полювання.

Визначити птаха в польоті спеціалістові не складає особливих труднощів.

Контрабандна торгівля ловчими птахами суттєво підриває популяцію і, вірогідно, вже в близькому майбутньому може призвести до незворотних наслідків.

Балабан занесений в “Червоні книги” багатьох держав. Це призвело до того, що соколярі Европи почали активно використовувати для полювання мексиканського балабана (Falco mexicanus), якого відносно недорого можна придбати в країнах, де його популція перебуває не в такому загрозливому стані.

І хоча раніше вказаний вид у такій якості ніколи не використовувався, практика показала, що птах американського походження має чудові мисливські якості і хорошу здатність до дресури. Окрім того, останні дестиліття ознаменовані позитивними змінами - в країнах Західної Європи балабана навчились розмножувати в умовах вольєрного утримання.

В Україні також зроблені перші кроки по відновленню чисельності виду. Як повідомив автор В. Пілюга, у 1994 р. був успішно проведений експеримент по випуску в природу молодих соколів, вирощених в розпліднику при Одеському зоопарку. В гнізда балабанів з одним або двома пташенятами підсаджувались пташенята з розплідника. Як показали спостереження, всі молоді особини були прийняті новими батьками, успішно вигодовані разом з їх ровесниками і одночасно вилетіли з гнізд. Дана акція здійснювалась під егідою Міністерства екобезпеки України в межах програми по відновленю згасаючих популяцій балабана, котра здійснюється Одеським зоопарком з 1989 року.