Каракара червоногорла – це неотропічна птаха. Раніше була поширена на півдні Мексики і далі на південь через низовини Центральної Америки до Колумбії, на південний-захід від Анд до західного Еквадору і на схід від Анд через Амазонію до центрального Перу, в північній та східній Болівії та південній Бразилії. Зараз в основному винищена в північній частині свого історичного ареалу.

Раніше каракару червоногорлу відносили до роду Daptrius, але пізніше, базуючись на морфологічних відмінностях та різниці в мітохондріальній ДНК, було підтверджено, що цей вид не тісно пов'язаний з Daptrius ater.

Каракара червоногорла - це птаха середнього розміру. Довжина її тіла складає 48-61см, розмах крил 97-115 см, маса 510-680 г.

Дорослий самець має глянсове чорне оперення зверху, в тому числі на крилах і хвості. На животі оперення білого кольору. Голова, лоб і потилиця глянсового чорного кольору. Лицевий диск і шия без оперення, червоного кольору. Очі від темно-червоного до коричневого кольору. Лапки червоні. Самці і самки схожі.

Молоді особини мають жовтувату голу шкіру на обличчі і горлі.

Каракара червоногорла є осілим видом, міграцій цього виду не відмічалося. При польоті вона не ширяє, а летить повільно, глибоко б’ючи крильми. Її політ важкий, супроводжується рясним ляскотом.

Надає перевагу низинам і середнім висотам пологого вологого (а іноді і сухого) лісу, зокрема напіввідкритим галявинам. Переміщаються птахи, за винятком сезону розмноження, галасливими групами до 8 осіб. Літають важко і невисоко. Сідають на різних висотах уздовж річок та лісів навколо відкритої галявини, інколи навіть на землі, при цьому голосно і безперервно кричать. Не дуже боязкі.

Каракара червоногорла часто буває дуже шумною. Вона виголошує дивні хрипкі звуки "ковх-ках-ковх" або "ах-ах-ах-аоу". Також можна почути більші серії "ков-ков-ков-каков". Під час польоту, видає горлове "рррах".{audio}mp3/daptrius_americanus.mp3{/audio}

Полюють каракари червоногорлі переважно на деревних бджіл, ос, шершнів, вишукуючи їхні гнізда та руйнуючи їх у пошуках личинок. Як правило, оси ніколи не нападають на птахів і залишаються на відстані близько 1 метра від червоногорлої каракари. Очевидно ос щось відлякує від птахів. Окрім цього при руйнуванні осиного гнізда птахів надійно захищає оголена шкіра лицевого диску і шиї. Також ці птахи полюють на ящірок, їдять насіння, пальмові плоди. Зафіксовані випадки поїдання ними черепахових яєць на пляжах.

Свої гнізда червоногорлі каракари розміщують у великих пнях, в ізольованих галявинах чи пасовищах.

В кладці зазвичай 2-3 яйця білого кольору з великими бурими плямами.

Каракара червоногорла зараз відсутня в своєму колишньому ареалі в Мексиці і в Центральній Америці. Причини такого скорочення популяції поки незрозумілі, але найімовірніше це спричинено вирубкою лісів. В Південній Америці цей вид має статус "низького ризику", але є декілька місць, де він досить поширений. Попри все на даний момент цей вид не перебуває під загрозою зникнення.

 

ПІДБІРКА ВІДЕОМАТЕРІАЛІВ

 

Відео надає можливість розгледіти каракару червоногорлу зблизька.

{youtube}ZV-jzgeEX5s{/youtube}

Червоногорла каракара, зафільмована в лісах Колумбії.

{youtube}q18piUQnyZg{/youtube}

Спів каракари червоногорлої.

{youtube}o5aPYDaFpbk{/youtube}

{jcomments on}