Підсоколик великий — невелика хижа птаха з сімейства соколиних, яка мешкає на обширній території Євразії та у Північній Африці. Надає перевагу світлим лісам в поєднанні з відкритими ландшафтами. На більшій частині ареалу перелітна птаха, зимує в Африці і тропічній Азії. Харчується комахами та дрібними птахами, яких ловить на льоту. Достатньо розповсюджений вид.

Відноситься до ряду соколів (Falco). 
 

Його політ швидкий і маневрений, часті помахи крильми чергуються з ковзанням. Не планує. В повітрі крила утворюють форму серпа.

Підсоколик великий зовні нагадує сапсана, але відрізняється від нього меншими розмірами, продовгуватими плямами в нижній частині тіла (у сапсана на черевці плями поперечні, а на грудях каплеподібні) і рудими «штанами».

Підсоколик великий в Євразії розповсюджений на протязі всього континенту у напрямку зі сходу на захід, піднімаючись на північ в Скандинавії до 61° пн. ш., у Фінляндії і Росії на схід до Єнісею до 66-67° пн. ш., на схід від Єнісею до 67-68° пн. ш., досягаючи північно-східної границі Колимського нагір’я. На південь зустрічається до узбережжя Середземного моря, Малої Азії, гірських районів Ірану і північного Афганістану, південних Гімалаїв, півночі Лаосу і В’єтнаму. За межами материка зустрічається на островах Середземного моря, Британських, Соловецьких, південних Курильських, Японських (Хоккайдо і Хонсю) островах і на Сахаліні. В Африці гніздиться на північному-заході континенту від Марокко до Тунісу.

Населяє світлі ліси і лісостеп. Надає перевагу ландшафтам, де масиви лісу чергуються з відкритим простором. Мешкає на лісових галявинах, по берегах великих річок, на окраїнах боліт, на пасовиськах, сільськогосподарських угіддях по сусідству з лісопосадками або густим чагарником. Зрідка селиться в передмістях населених пунктів. Переважно рівнинна птаха, рідше зустрічається в горах до 4000 м над рівнем моря.

У випадку міграції до місць гніздування прибуває в середині квітня — на початку травня, коли на деревах з’являється свіжа зелень. Під час залицяння пари дуже активні — здійснюють повітряні піруети і годують один одного. Власного гнізда підсоколик великий не будує, а займає старі гнізда інших хижих птахів — частіше чорної і сірої ворони, сороки або яструба-перепелятника. Як правило, вибирає високі, домінуючі в даній місцевості дерева — ялинки, сосни, тополі та ін. Гніздо завжди розташоване у верхній частині дерева з гарним оглядом на висоті 8-37 м (в середньому 15 м) від землі, і може використовуватися кілька сезонів підряд. Будучи територіальною птахою, підсоколик великий в період розмноження завжди гніздиться на відстані не менше 300—500 м від інших соколів, звичайно 1-2 км.

Обидві птахи пари активно охороняють територію навколо гнізда. При наближенні воронів, орлів-могильників та інших хижих птахів атакують їх, відганяючи від гнізда. При виявленні людини тривожно кричать, а при спробі залізти в гніздо нападають або імітують напад. Кладка припадає на другу половину червня або на липень, і складається з 2-4 (рідко 5-6) яєць світло-коричневого чи охристого забарвлення з численними маленькими червоно-бурими крапками, які іноді зливаються в більші плями.

Період інкубації 28-33 дні; більшу частину часу висиджує самка, тоді як самець приносить їй їжу. Щойно вилуплені пташенята вкриті білим пухом. Вигодовують їх обоє батьків, хоча в перші дні роздаванням здобичі займається виключно самка. У віці 28-34 днів оперені пташенята вже здатні літати, однак ще протягом 5 тижнів підгодовуються батьками.

Підсоколик великий харчується дрібними птахами завбільшки з горобця і великими літаючими комахами — стрикозами, метеликами і жуками. В сутінках харчується кажанами. Часто селиться біля колоній ластівок, на яких полює. Поблизу населених пунктів полює на чорних стрижів і шпаків. Як правило, здобич ловить на льоту. Миші та інші сухопутні тварини стають жертвами підсоколика великого тільки випадково.

Улюблена здобич підсоколика великого — берегові і сільські ластівки, що відобразилось в словацькій назві — ластів’ячий сокіл. Звичка полювати на таких прудких літунів на перший погляд виглядає не дуже розумною, тим більше що довкола скільки завгодно птахів набагато менш спритних. Однак справа в тому, що більшість птахів при небезпеці ховаються, ниряючи в густі зарості, де підсоколик великий — не мисливець. Ластівки ж, резонно покладаючись на швидкість і маневри, побачивши ворога злітають вверх. Більшість хижаків і не намагаються змагатися с ними в спритності, але не підсоколик великий. Йому теж доступна не будь-яка ластівка. Спостереження показали, що здобиччю підсоколика великого, найчастіше стають молоді недосвідчені. Легко ловить він злітків, нерідко навмисно відлякуючи їх від входів в нори. 

Виділяють два підвиди підсоколика великого:

Falco subbuteo subbuteo Linnaeus, 1758 Північно-Західна Африка, Європа, Азія за винятком південного-сходу. Перелітний підвид, зимує в Центральній і Південній Африці, і в Південній Азії.

Falco subbuteo streichi Hartert und Neumann, 1907 — Південно-Східна Азія від південного і східного Китаю до М’янми і Індокитаю. Осілий підвид.