Каракара смугаста – неотропічна птаха. Ареал її поширення займає острови на крайньому півдні Чилі та Аргентини, Вогняну Землю (Ісла-Гранде), більш поширена на Фолклендських островах, де гніздиться близько 500 пар.

Каракара смугаста на півдні американської частини свого ареалу зустрічається в долинах, особливо вздовж скелястих берегів. На Фолклендських островах птахи часто збиваються у великі зграї і подорожують пішки у пошуках їжі, часто підходячи до населених пунктів. Молоді і навіть дорослі птахи практично не бояться людини.

Відмічені лише місцеві міграції даного виду. Птахи, що гніздяться на Вогняній Землі зимою ймовірно мігрують з на материкову частину Південної Америки.

Оперення дорослих особин майже чорного кольору, ноги помаранчеві, а шия має сірі цяточки. Молоді особини в перший рік життя знизу помаранчеві або світло-червоні. Це забарвлення вони втрачають після першої линьки. Повністю дорослого оперення вони набувають тільки на п'ятий рік. За ці п’ять років каракара смугаста проходить шість різних етапів оперення:

При народженні: знизу яскраво помаранчевого або світло-червоного кольору.

• Перший рік: Забарвлення дуже темно-коричневе, майже чорне з коричневими плямами на шиї. Лапи, лицевий диск сірого кольору, дзьоб сірий з відтінком блакитного.
• Другий рік: Плями на шиї стають більш очевидними. З’являються тонкі світлі сірі лінії у верхній частині дзьоба.
• Третій рік: Плями поширюються на нижню частину шиї і груди. Лапи і лицевий диск стають жовто-оранжевими, дзьоб стає сіро-блакитним.
• Четвертий рік: Плями втрачають коричневе забарвлення і стають світло-сірими. Хвостове пір'я стає білим.
• П'ятий рік: Всі плями світло-сірі. Все оперення стає темнішим, втративши коричневий відтінок. З’являються білі смуги на кінчику хвоста. Лапи стають чітко жовтими, аж до помаранчевого. Лицевий диск помаранчевого або рожевого кольору, дзьоб чітко сіро-блакитний.

Каракара смугаста харчується в першу чергу падаллю. Проте вона також полює на слабких і поранених тварин, особливо на молодих птахів. На Фолклендських островах джерелом харчування каракар смугастих є колонії морських птахів. Особливо цих хижих птахів цікавлять молоді пінгвіни, пташенята альбатросів та яйця в їхніх кладках. Їхня звичка нападати на новонароджених ягнят привела до нещадного переслідування збоку вівчарів.

Має цікаве захоплення – часто викрадає різні червоні об’єкти, такі як носові хустки, можливо через те, що за кольором вони схожі до м’яса. Як і всі соколові вона чудово бачить кольори, значно краще від будь-яких ссавців. Часто її можна зустріти на смітниках. Взагалі ця птаха є однією з найрозумніших хижих птиць.

Колись каракари смугасті були дуже поширені на Фолклендських островах, але тепер залишилися тільки окремі гнізда довкола колоній пінгвінів і альбатросів.

На Фолклендських островах птахи будують громіздкі гнізда з трави або гілок, часто прикрашені різноманітними кольоровими ганчірками та поліетиленовими пакетами. Гнізда розміщують на низьких скелястих виступах, під великими плитами або в густих заростях. Розташування гнізд тісно пов’язане з розміщенням гніздувань морських птахів, які є постійним джерелом їжі для пташенят. Пара спільно доглядає за двома-трьома пташенятами. Кладка зазвичай складається з 1-3 яєць кремового кольору з червоно-бурими плямами, які сильно вирізняються на загальному фоні. На Фолклендських островах розмноження розпочинається в кінці жовтня або на початку листопада, а на Вогняній Землі гнізда з яйцями були знайдені в листопаді.

Конфлікт з фермерами призвів до значного скорочення чисельності каракари смугастої. Через переслідування вона була практично знищена на сході Фолклендських островів. Також стала рідкісною в південноамериканській частині свого ареалу. Однак цей вид залишається досить поширеним на островах у південній частині Чилі.

Даному виду поки не загрожує вимирання, однак він дуже близький до цього.

ПІДБІРКА ВІДЕОМАТЕРІАЛІВ

Розповідь про каракару смугасту від National Geographic.

Тест на інтелект.

Виступ каракари смугастої в зоопарку.

Грабіж.

{jcomments on}